Історія відділення «Промисловість»
Ще Харків – наше рідне місто – був весь у згарищах, руїнах, ще два роки було до Великої Перемоги – до Берліну, а держава помаленьку опиналася на ноги, починала відбудовувати раз рушене війною народне господарство. Чоловіки ще на фронті, жінки виснажені безкінечною працею, горем. А поряд з ними – діти, їм 13-14-15 років. Так хочеться зробити щось корисне, допомогти батькам, країні, світу. У роки війни (створена у жовтні 1940 р.) державна система Трудових резервів,яка була сказала своє вагоме слово: це руками молодих виточувались снаряди, збирались танки, літаки, ковалась Перемога.
І ось у середині 1943 року стали утворюватись в Харкові ремісничі училища. Серед них було й РУ №2, що розташувалось в будинку колишньої біржі праці по вулиці Фейербаха, майже у центрі міста. Приміщення напівзруйноване – це проблема відремонтували, нема ні столів, ні стільців – молоді дитячі руки самі для себе змайстрували меблі. З зошитами проблема – для її вирішеня існує два шляхи: старі газети, шпалери, а дівчата навіть хліб, свою пайку, інколи на базарі вимінювали на справжній зошит. Так і жили в «ремеслі»: зрання шеренгою у горних бушлатах з піснею крокували Московським проспектом до Їдальні, що аж біля ХЕМЗу, потім на завод, до верстатів, після обіду – у класи, де їх чекали викладачі спецтехнології, токарної справи, креслення, матеріалознавства, математики, загального курсу історії, географії, літератур – «Наша Велика Батьківщина».
Трохи голодні, інколи холодні, втомлені, але такі завзяті. Як співали, як танцювали, які місця займали у спортивних змаганнях!
У 1951 році училище вже стало готувати майстрів для будови різного типу електростанцій, від тресту «Теплоелектромонтаж» та «Південелектромонтаж» спеціалісти нових професій – «Слюсар з монтажу контрольно-вимірювальних приладів», «Турбін на синхронних компенсаторів», «Котельного обладнання» повзали на будівництво електростанцій у Бєлгород, на Донбас, у Миколаїв. Нова сторінка історії училища розпочалася у 1968 році, коли зміна назви «Середнє міське профтехучилище» призвела до корінної зміни навчального процесу: вчитися стали в новому навчально-виробничому комплексі, що побудували трести «ТЕМ» та «ПЕМ» на вулиці Морозова №20-А (тут і навчальний комплекс на 4 поверхи, і гуртожиток, і актовий зал, спортивні зали, їдальня, і виробничі майстерні). Та самі учні з педагогічним колективом посадили парк. Вчилися вже три роки, паралельно отримували середню освіту і професію.
У розкладі занять шкільні предмети межують з професійно-технічними: проблемне навчання обладнане сучасним місцевим телецентром, виробнича практика – на сучасних базових підприємствах: завод «Радіореле», «Побутрадіотехніка». Нові професії – «електрозварник на ручних півавтоматах», «Монтажник радіоприладів». Це під час навчання, а у вільний час – пошукова робота Героїко-патріотичного клубу «Вірність». Стежки 7-64 Гвардійської Армії – М.С. Шумілова, яким пишається весь Комінтернівський район міста Харкова, а учні училища біля нього проводять свої найурочистіші заходи, зустрічаються з ветеранами.
Новий виток історії – і знову наш колектив у пошуку: з 91 року розпочали навчатися учні з чотирьох річним терміном навчання, приходять до нас школярі після 8-го класу загальноосвітньої школи, перший рік отримують знання, освіту за 9 клас школи та ще введеннння у професію (вони теж нові: слюсар з ремонту автомобілів, слюсар-електрозварник), а потім три роки – професійна освіта та загальна середня освіта.
Новітні технології опановують й викладачі: більш складні уроки (бінарні, екскурсії, ігрові, диспути, навіть урок-вишиванка з української літератури та етнографії, подорожі тощо), впроваджуємо 12-ти бальну систему оцінювання навчальних досягнень учнів. Моніторингове обстеження дає викладачам змогу виявити рівень навчальних досягнень та передбачити шляхи підвищення цього рівня як за рахунок групових занять, так і занять з окремими групами, навіть окремими учнями.
Наші учні приймають участь у олімпіадах серед ПТНЗ області, як з загальноосвітніх предметів та виробничого навчання.
З липня 2003 року, держава надала нам статус Харківського професійного електромеханічного ліцею. Це почесне звання зобов’язує нас по-новому вести весь навчально-виховний процес.
По-перше, в нас з’явилися нові навчальні плани, розраховані на підготовку спеціалістів на базі 8-ми класів загальноосвітньої школи (1 рік навчання – без надання середньої освіти; 4 роки навчання –з отриманням повної середньої освіти), на базі 9-ти класів (з роки навчання – з отриманням повної загальної середньої освіти, 2 роки навчання – без отримання середньої освіти), на базі 11 класів ЗОШ (без отримання середньої освіти).
По-друге,в цих нових навчальних планах з’явилися нові предмети: «Людина та суспільство», «Інформатика та інформаційні технології», «Основи безпеки життєдіяльності людини».
По-третє, ми проводимо безперервну освіту педагогічних працівників (самоосвіта, курси підвищення кваліфікації, стажування, обмін позитивним педагогічним досвідом).
У четвертих, деякі учнів (через хворобу, догляд за малою дитиною, важкий матеріальний стан родини) мають змогу на останніх курсах займатися за індивідуальними планами (тобто відвідувати заняття не щодня, а по 2-3 дня на тиждень, отримувати персональні завдання та своєчасно здаючи заліки, атестації).
Таким чином мі здійснюємо вимоги часу: кожна особливість має рівний з усіма доступ до здобуття рівних знань.
По-п’яте, випускники нашого ліцею мають змогу продовжити отримання освіти у вищих навчальних закладах нашого міста (ми маємо такі угоди з Українською інженерно-педагогічною академією, Харківським національним автошляховим університетом, Харківським політехнічним університетом).
По-шосте, студенти УІПА щорічно проходять виробничу та педагогічну практику в нашому навчальному закладі.
1 вересня 2009 року стало дуже значною датою, тому що в цей день ліцей перейменували в державний навчальний заклад «Харківське вище професійне механіко-технологічне училище» і приєднали до нього Харківський професійний ліцей хлібопекарного виробництва.
З цього дня ми маємо два відділення: перше – «Промисловість», друге – «Харчових технологій та торгівлі».
Такий у деяких словах, шлях від Ремісничого училища до державного навчального закладу «Харківське вище професійне механіко-технологічне училище», де сьогодні навчаються понад 800 учнів у групах різного типу навчання.
І ось у середині 1943 року стали утворюватись в Харкові ремісничі училища. Серед них було й РУ №2, що розташувалось в будинку колишньої біржі праці по вулиці Фейербаха, майже у центрі міста. Приміщення напівзруйноване – це проблема відремонтували, нема ні столів, ні стільців – молоді дитячі руки самі для себе змайстрували меблі. З зошитами проблема – для її вирішеня існує два шляхи: старі газети, шпалери, а дівчата навіть хліб, свою пайку, інколи на базарі вимінювали на справжній зошит. Так і жили в «ремеслі»: зрання шеренгою у горних бушлатах з піснею крокували Московським проспектом до Їдальні, що аж біля ХЕМЗу, потім на завод, до верстатів, після обіду – у класи, де їх чекали викладачі спецтехнології, токарної справи, креслення, матеріалознавства, математики, загального курсу історії, географії, літератур – «Наша Велика Батьківщина».
Трохи голодні, інколи холодні, втомлені, але такі завзяті. Як співали, як танцювали, які місця займали у спортивних змаганнях!
У 1951 році училище вже стало готувати майстрів для будови різного типу електростанцій, від тресту «Теплоелектромонтаж» та «Південелектромонтаж» спеціалісти нових професій – «Слюсар з монтажу контрольно-вимірювальних приладів», «Турбін на синхронних компенсаторів», «Котельного обладнання» повзали на будівництво електростанцій у Бєлгород, на Донбас, у Миколаїв. Нова сторінка історії училища розпочалася у 1968 році, коли зміна назви «Середнє міське профтехучилище» призвела до корінної зміни навчального процесу: вчитися стали в новому навчально-виробничому комплексі, що побудували трести «ТЕМ» та «ПЕМ» на вулиці Морозова №20-А (тут і навчальний комплекс на 4 поверхи, і гуртожиток, і актовий зал, спортивні зали, їдальня, і виробничі майстерні). Та самі учні з педагогічним колективом посадили парк. Вчилися вже три роки, паралельно отримували середню освіту і професію.
У розкладі занять шкільні предмети межують з професійно-технічними: проблемне навчання обладнане сучасним місцевим телецентром, виробнича практика – на сучасних базових підприємствах: завод «Радіореле», «Побутрадіотехніка». Нові професії – «електрозварник на ручних півавтоматах», «Монтажник радіоприладів». Це під час навчання, а у вільний час – пошукова робота Героїко-патріотичного клубу «Вірність». Стежки 7-64 Гвардійської Армії – М.С. Шумілова, яким пишається весь Комінтернівський район міста Харкова, а учні училища біля нього проводять свої найурочистіші заходи, зустрічаються з ветеранами.
Новий виток історії – і знову наш колектив у пошуку: з 91 року розпочали навчатися учні з чотирьох річним терміном навчання, приходять до нас школярі після 8-го класу загальноосвітньої школи, перший рік отримують знання, освіту за 9 клас школи та ще введеннння у професію (вони теж нові: слюсар з ремонту автомобілів, слюсар-електрозварник), а потім три роки – професійна освіта та загальна середня освіта.
Новітні технології опановують й викладачі: більш складні уроки (бінарні, екскурсії, ігрові, диспути, навіть урок-вишиванка з української літератури та етнографії, подорожі тощо), впроваджуємо 12-ти бальну систему оцінювання навчальних досягнень учнів. Моніторингове обстеження дає викладачам змогу виявити рівень навчальних досягнень та передбачити шляхи підвищення цього рівня як за рахунок групових занять, так і занять з окремими групами, навіть окремими учнями.
Наші учні приймають участь у олімпіадах серед ПТНЗ області, як з загальноосвітніх предметів та виробничого навчання.
З липня 2003 року, держава надала нам статус Харківського професійного електромеханічного ліцею. Це почесне звання зобов’язує нас по-новому вести весь навчально-виховний процес.
По-перше, в нас з’явилися нові навчальні плани, розраховані на підготовку спеціалістів на базі 8-ми класів загальноосвітньої школи (1 рік навчання – без надання середньої освіти; 4 роки навчання –з отриманням повної середньої освіти), на базі 9-ти класів (з роки навчання – з отриманням повної загальної середньої освіти, 2 роки навчання – без отримання середньої освіти), на базі 11 класів ЗОШ (без отримання середньої освіти).
По-друге,в цих нових навчальних планах з’явилися нові предмети: «Людина та суспільство», «Інформатика та інформаційні технології», «Основи безпеки життєдіяльності людини».
По-третє, ми проводимо безперервну освіту педагогічних працівників (самоосвіта, курси підвищення кваліфікації, стажування, обмін позитивним педагогічним досвідом).
У четвертих, деякі учнів (через хворобу, догляд за малою дитиною, важкий матеріальний стан родини) мають змогу на останніх курсах займатися за індивідуальними планами (тобто відвідувати заняття не щодня, а по 2-3 дня на тиждень, отримувати персональні завдання та своєчасно здаючи заліки, атестації).
Таким чином мі здійснюємо вимоги часу: кожна особливість має рівний з усіма доступ до здобуття рівних знань.
По-п’яте, випускники нашого ліцею мають змогу продовжити отримання освіти у вищих навчальних закладах нашого міста (ми маємо такі угоди з Українською інженерно-педагогічною академією, Харківським національним автошляховим університетом, Харківським політехнічним університетом).
По-шосте, студенти УІПА щорічно проходять виробничу та педагогічну практику в нашому навчальному закладі.
1 вересня 2009 року стало дуже значною датою, тому що в цей день ліцей перейменували в державний навчальний заклад «Харківське вище професійне механіко-технологічне училище» і приєднали до нього Харківський професійний ліцей хлібопекарного виробництва.
З цього дня ми маємо два відділення: перше – «Промисловість», друге – «Харчових технологій та торгівлі».
Такий у деяких словах, шлях від Ремісничого училища до державного навчального закладу «Харківське вище професійне механіко-технологічне училище», де сьогодні навчаються понад 800 учнів у групах різного типу навчання.
Історія відділення «Харчових технологій та торгівлі»
Харківський професійний ліцей хлібопекарного виробництва один з старіших в місті.
Навчальний заклад був заснований 30 травня 1930 року та іменувався “Учбовий комбінат”. В 1974 році цей комбінат був перейменований в “Професійне училище”. У 1982 році “Професійне училище” перейменовано в “Професійне технічне училище” після чого в 1990 році “Професійне технічне училище” передано в підпорядкування Харківському обласному управлінню освіти і присвоєно №21. в 2003 році після реорганізації заходів перейменовано у Харківський професійний ліцей хлібопекарного виробництва.
Навчальний заклад був заснований 30 травня 1930 року та іменувався “Учбовий комбінат”. В 1974 році цей комбінат був перейменований в “Професійне училище”. У 1982 році “Професійне училище” перейменовано в “Професійне технічне училище” після чого в 1990 році “Професійне технічне училище” передано в підпорядкування Харківському обласному управлінню освіти і присвоєно №21. в 2003 році після реорганізації заходів перейменовано у Харківський професійний ліцей хлібопекарного виробництва.